Джордж Орвелл, 1984

[finesoul]

ВІЙНА - ЦЕ МИР.
ВОЛЯ - ЦЕ РАБСТВО.
БАЙДУЖІСТЬ - ЦЕ СИЛА.


Міністерство Миру займається війною,
Міністерство Правди — брехнею,
Міністерство Любові — тортурами,
а Міністерство Достатку — старвацією.

Якщо і є надія, то вона ПОВИННА критися у пролах, тому що лише у цих вируючих,неначе бджолиний рій, але знехтуваних масах, які складали 85 відсотків від усього населення Океанії, може бути породжена достатня для знищення Партії сила.

Важка фізична праця, турбота про дім та дітей, дріб’язкові чвари між сусідами, фільми, футбол, пиво, азартні ігри, і таке інше, сповнювали обрії їх думок. Утримувати їх під контролем було не так вже й важко. Декілька агентів Поліції Думок завжди перебували серед них, розповсюджуючи брехливі чутки, відстежуючи та винищуючи тих особистостей, що на їх думку здатні були стати загрозою; але не чинилося жодної спроби нав’язати їм ідеологію Партії. Було дуже небажано, щоби прол мав міцні політичні переконання. Все що їм дозволялося так це примітивний патріотизм до якого можна було завжди апелювати коли тільки було потрібно, щоб вони дали згоду на подовження робочого часу або скорочення раціону. І навіть коли вони ставали невдоволені, що час від часу траплялося, їхнє невдоволення переходило у ніщо, тому що було без загальних ідей, вони могли зосередитись лише на дріб’язкових специфічних скаргах. Найбільше зло постійно вислизало поза їх увагу.

Саме так як проголошувалося у Партійному гаслі : “Проли і тварини є вільними.”

(c)"Тисяча дев'ятсот вісімдесят четвертий"