finesoul | Дописи друзів

Ну собственно что? То о чем все говорили так и случилось, побили посуду и давай ругаться на людях. Не смотря на всю чудовищность ситуации фьючерсы на попкорн бьют все рекорды.

Продолжаем наблюдение

southwest

А как скакал, как скакал!

pouce

Одна дама очень хотела похудеть. Ну просто очень. Нашла она описание некой волшебной диеты и стала готовить только те блюда, которые в ней описывались. Дело это было непростое, но у дамы была цель, было время, поскольку работала она удалённо, и было, как я уже написал, желание. Последнее было очень необходимо, ибо блюда были, конечно, очень здоровыми и сбалансированными, но есть их без веры в волшебный результат было... тяжело.

В самоистязании прошёл год... И диета, таки, сработала! Дама похудела на 5 (пять) килограмм!

Правда, муж за это время неожиданно для себя (а может коварно и назло?) похудел аж на 26 (двадцать шесть) килограмм и дама теперь не знает, то ли гордиться, то ли обижаться.

pouce

А если б он вёз патрона? (фр.)

pani_stosia

https://youtube.com/watch?v=F3hTW9e20d8&si=KDT6e9V1NROq70GX

Are you, are youComing to the tree?They strung up a manThey say who murdered threeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree

Are you, are youComing to the tree?Where dead man called outFor his love to fleeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree

Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree

Are you, are youComing to the tree?Wear a necklace of hopeSide by side with meStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree

Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree

****
Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Де був колись повішений,
Хто наче трьох убив.
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Куди мрець покликав
Кохану, щоб втекти.
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Ти маєш бігти,
щоб ми вільні були.
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Вдягни щось на удачу,
Ставай бік-о-бік.
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Тут був колись повішений,
Хто наче трьох убив.
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

skittishfox

Я от так думав і прийшов до виснувку, що американська система дає занадто багато простору для вчителів.

Це добре, коли вчителі і діти продвинуті. Але такий збіг трапляється нечасто.

Це погано, коли вчителі або діти тупі. Але оці збіги трапляються набагато частіше.

Поясню: в Онтаріо є стандарти освіти. В цьому стандарті прописано, причому - непогано, що треба розповісти дітям про прості машини.

Проблема в тому, що там не написано ані що таке прості машини, ані як розповідати. Натомість, є кілька (реально - один чи два) підручники на вибір. Але не всі школи купують ці підручники; до того ж, підручників французькою - нема.

Тому замість того, щоб, як всі нормальні люди, тупо йти по нормальному підручнику, вчителя починають вигадувати велосипеда та писати щось самотужки. Враховуючи те, що вчителя - теж люди, часто в них це виходить місцями дуже не дужа. Ще гірше те, що виходить це в них дуже неоднорідно.

Замість того, щоб вирішити проблему (дати підручника - гроші на це є), школи натомість вигадують додаткові костилі та ресурси. Які часто нічого не вирішують.

Причому в частині шкіл підручників та матеріалів немає вже настільки давно, що люди не розуміють, який піздець вони самі собі створюють. Причому власними ж руками.

Що ще цікавіше, так це те, що в університетах ситуація змінюється на 100%: майже по кожному предмету є підручник, який треба опрацьовувати самотужки, і який, до того ж, частіше за все вживається багатьма університетами. На відміну від України, де, принаймі в мої часи, підручників не було взагалі.

На виході ми маємо дуже дурну систему освіти саме в ранній школі, яка не прививає багатьох навичок, які мала б прививати.

pouce

Продовжуючи читати антологію сучасної наукової фантастики "Я і мої роботи", дійшов до оповідання Алекса Шварцмана "Румспринга в Санжейці". Оповідання невелике, так що, щоб не спойлерити обмежусь шматочкрм анотації: "У невеликому містечку Санжейці (реальне містечко в Одеській області) зібрали групу підлітків для адаптування до справжньої реальності, позбавленої "віртуального виміру". Випробування виявилося дуже непростим".

Дія оповідання відбувається в недалекому майбутньому, але корені цього майбутнього навколо нас, тому оповідання мене зачепило и спонукало до роздумів на тему про влив зростаючої "цифровізації", що в перспективі веде до появи "смартфонів", точніше їх нащадків, підключених прямо до мозку, Коли не треба тупити в екран, бо ти бачиш його, точніше те, що він передає, внутрішнім зором.

Взагалі-то нас з параноєю всі ці вмонтовані витребеньки непокоять мало, бо не факт, що ми до них доживемо, але, якщо подумати, від "ока Гугла у кожній кишені" ми можемо прийти до такого ступеню контролю над особистістю, що сучасні "цифрові концтабори" здаватимуться літніми таборами відпочинку. І головне, що всі будуть погоджуватись на цей контроль добровільно і навіть його жадати (бо про наслідки наших вчинків вже давно майже ніхто не думає).

Боюсь, такий варіант, без зовнішнього примусу, антиутопії минулого століття не передбачали.

pouce

С новым утром!

Ночь в Киеве вновь прошла тихо. Судя по пугалкам в сети, российские налётчики готовят большой бадабум и усыпляют бдительность граждан. Мы с организмом пользуемся этим, чтобы поспать часов до семи утра - дальше солнышко не даёт.

Вчера ходил в родимый институт. Пришёл, а тут сирена как завоет - тревога - что я чуть не испугался, поскольку у меня сирен практически никогда не слышно. Преподаватели со студентами потянулись в укрытие, я пообщался с коллегой, а через полчаса тревога закончилась и заиграл Имперский марш. Есть в этом (марше по поводу конца тревоги) что-то концептуальное.

По дороге домой зашёл на Новую почту получить посылку. А там какая-то женщина примеряет полученную куртку ярко-канареечного цвета с надписью на спине OHUENO. Испытал когнитивный диссонанс. Если это то, что я подумал, то почему с одной "N"? А если это название фирмы, то зачем они с таким названием выходят на наш рынок? Или это хитрый маркетинговый ход?

С утра глянул новости а там обещают "Водоліям - нові натхнення". Так что заканчиваю эту записку и отправляюсь заниматься чем-нибудь великим. Чем не знаю, но, раз в новостях пишут, значит найдётся чем.

Далі буде.

pouce

За последние полторы недели я постоянно принимал работы студентов и, как часто бывает, узнал нечто для себя новое. Изложу в виде диалогов.

1)
Я: Что это у вас за формула?
С: Это формула дифференциальной решётки.

2)
Я: Температуру чего вы здесь определяете?
С: Воздуха.
Я: Какого воздуха?!
С: На Солнце.

ukurainajin

— «це глина»

skittishfox

Після першої частини освітнього піздєца, я вирішив зайти на форум, де вчителям можна задати питання, та абстрактно поцікавитися, що робити у випадках, коли worksheet - фігня.

В мене відразу почали питати, що за воркшіт. Я переклав.

Далі почався справжній піздець.

По-перше, відпочатку ніхто не зрозумів. в чому проблема.

Довелося розписати це так:

Ворот - це не колесика на возику, а дещо інше
Клин - це не коли гострий, а коли він працює як важель в боки. Ніж та лопата тут взагалі ні до чого, а топор можна використовувати і як клин (коли колеш дрова), і як загострений інструмент (коли рубаєш поперек волокон)
Блок - це не ворот, а щось інше.

Відразу ж усі почали мені вказувати, що я неправий.

Окремі перли: "Ми пояснюємо дітям, що таке прості машини, фізика тут ні до чого" (спеціально перевіряв - шкільна програма вимагає саме фізичні прості механізми в класичному сенсі, і в ідеалі пояснити, як вони працюють як важелі)

"Ворот - це лише блок з додатковими частинами"

"Є вороти з блоком, тому ти неправий"

"В словнику вказано, що клин може бути металевим і розділяти об'єкти. Лопата теж металева і розділяє об'єкти"

"Подивися в Брітаніці" (в статті все проілюстровано вірно, на відміну від того, що я отримав)

"Якщо ніж створює високий тиск на лезі - то це важель"

(У відповідь на визначення клина, блока та ворота як простих машин) "Твоя справжня проблема - небажання визнати свою неправоту"

Що остаточно вбило - так це повна відсутність фізичних аргументів. На фоні цього срач 20-річної давнини щодо "злетить чи ні" виглядає як взірець виваженості.

Весь вечір тихо охуєваю та думаю про освіту.

redis

Спасибо мне, великому, я вчера, совершенно случайно, запостил в поцреотизм-олд проходную заметку о споре славян между собою: в Москве чеченцы силой протащили на публике и засунули в багажник сумасшедшего армянина, сильно их до того оскорблявшего в соцсетях.

Ничего интересного, но надо было чем-то разбавить сообщество.

На крик армянина прибежал вечно возбужденный россиянин, устроивший спектакль одного актера, пытаясь меня убедить, что 1) в Латвии есть чеченская мафия, и 2) я ее боюсь.
( Read more... )

pouce

С новым утром!

Ночь в Киеве прошла тихо. Вчера днём было четыре получасовых тревоги, а ночью ни одной. Под утро, правда, какой-то автомобиль громко пронёсся под окнами и организм решил, что пора вставать. Теперь вот сидит и кается, но поздно.

Вспомнилось, как несколько лет назад на нашей короткой, но прямой улице положили свежий асфальт. Вроде бы радоваться надо, но оказалось, что асфальт нравился не только (и даже не столько) местным жителям. Какой-то владелец крутой спортивной тачки (жёлтой, если это что-то значит) стал каждую ночь приезжать к нам под окна и использовать нашу улицу в качестве гоночной трассы. Пронесётся с рёвом из конца в конец, развернётся и назад несётся. И так, пока не удовлетворит чувство собственного величия. Потом гонки прекратились - то ли где-то ещё свежий асфальт положили, то ли кто-то достаточно метко метнул что-нибудь с балкона. Потом ещё пару раз возобновлялись, но с началом вторжения прекратились полностью - наверно гонщик в рекордно короткие сроки домчался до границы и теперь мешает спать жителям Монако.

А недавно слышу - опять рёв под окнами. Неужели, думаю, репатриировался? Но нет. Где-то на пятый раз успел я выскочить на балкон и разглядеть источник рёва. Теперь это какой-то крутой мотоцикл (я такие только в GTA видел). Правда, следует сказать, что новый великий гонщик носится днём, комендантский час не нарушает. Может это он готовится поступить на службу? Как раньше некоторые шли на службу со своей служебной собакой, так он пойдёт со своим крутым мотоциклом? Говорят, теперь применяется такая тактика: по двое на мотоциклах или багах проносятся через передний край и пытаются закрепиться в тылу противника. Посмотрим. О таком, наверняка, сообщат в новостях.

А сегодня в новостях сообщили, что сегодня запрещено лениться. Жестокий удар! Поеду в родимый институт сделаю пару дел. Мог бы, конечно, попытаться навести порядок в квартире, но лучше в институт, да.

Засим откланиваюсь.

Далі буде.

southwest

А вот это сейчас модно что ли: машины, которые глохнут, когда останавливаются, а при начале движения опять заводятся. Я вот проехался сегодня в одной такой. Неужели это кого-то не бесит?

pani_stosia

Хай працює Служба Божа
Яко на небі, так і на землі...

*СБУ - Служба Божа України.

mdmx

https://theins.ru/inv/281701

Мошенники, убийцы, студенты. Из кого ГРУ собрало команду хакеров-провокаторов и почему она провалилась
Роман Доброхотов,
Христо Грозев,
Майкл Вайс
31 May 2025
Подразделение ГРУ 29155 прославилось на весь мир неудачными отравлениями «Новичком» Скрипаля в Солсбери и Емельяна Гебрева в Болгарии, а также взрывами военных складов в Болгарии и Чехии, но до последнего времени мало кто знал об их хакерской деятельности. Из-за того что сервер хакеров оказался практически не защищен, The Insider удалось получить к нему доступ и обнаружить полный список мишеней ГРУ: от украинских госкомпаний, до объектов инфраструктуры в Европе, катарского банка и даже медицинских клиник по всему миру. Изучив звонки, перелеты и переписки хакеров, The Insider идентифицировал несколько десятков участников группы, среди которых обнаружились судимые хакеры-кардеры, едва выпустившиеся из института студенты и ветераны операций ГРУ по отравлениям и диверсиям, не имеющие никакого опыта в IT. Большая часть хакерских и информационно-диверсионных операций 29155 провалились, и это не удивительно, учитывая то, что руководители хакерского отдела публично рассказывали о своей низкой мотивации, пользовались личностями прикрытия для встреч с любовницами и секс-работницами (выдавая тем самым свои персональные данные) и «распиливали» средства, предназначенные для диверсионной работы в Украине.

...
Дальше по ссылке сверху

Архив если потрут или домен ру недоступен https://archive.ph/73c2e

hozar

Хай дрижать опори
Як осінній лист
Падай
Падай
Падай
Падай,
Кримський міст.

Хай горять заграви
Під пекельний свист.
Падай,
Падай,
Падай,
Падай,
Кримський міст.

Хай у Чорне море
Йде на дно рашист
Падай,
Падай,
Падай,
Падай,
Кримський міст.

Хай кусає лікті,
Хто на нас поліз.
Падай,
Падай,
Падай,
Падай,
Кримський міст.

Хай вогнем і громом
Вдарить благовіст!
Падай…
Падай…
Падай…
Падай,
Кримський міст!

pouce

Некоторое время назад одним из видов заданий для студентов было написание реферата на определённую тему. Теперь давать такие задания совершенно бессмысленно. Разве что надо сделать вид, что студент всё-таки что-то сделал и получает свой Е-балл не просто так. Ну, или вы страстный поклонник творчества ИИ.

Так что история эта произошла ещё в те времена, когда преподаватели сохраняли наивную веру в естественный интеллект студентов.

Некий преподаватель поручил студенту написать реферат на тему "Математика древнего мира". Студент, естественно, пошёл не в библиотеку, а к рефератопечатникам, купил/выпросил у них реферат и принёс преподавателю.

Преподаватель открыл реферат и ему тут же бросились в глаза слова "Уморы Вавилона".

- Скажите пожалуйста, молодой человек, что это за уморы такие? - спросил преподаватель. - Это для меня что-то новое, никогда о таком не слышал.

Студент взял минуту на размышление (а может быть и помощь друга), вышел в коридор, а вернувшись, радостно сообщил:

- Понимаете, в Вавилоне очень не любили математиков и всех уморили.

P.S. Читателя, возможно, заинтересовало, а что ж это всё-таки за уморы? Контекстный анализ показал, что это "цифры". Похоже, реферат распознавали с какого-то отсканированного первоисточника, а потом, естественно, не вычитали.

pouce

С новым утром!

Ночь прошла спокойно. Организм, правда, крутился до половины второго ночи, но это уже его личная инициатива. Зато я дочитал длинный рассказ.

О! А вот и тревога (9:51)!

Пару дней назад подумал (не в первый раз), что фейсбуку надо что-то делать с аккаунтами мёртвых людей. Был день рождения френда, который погиб ещё в 2014 году, и я обнаружил, что кто-то умудрился его поздравить. При том, что ниже была куча комментов в духе "помним, скорбим". Не знаю, как на поздравление покойников с днём рождения смотрит магия или религия, но меня это слегка коробит.

О! Вслед за тревогой пришла новость, что на Киев пущены гиперзвуковые ракеты так что, наверно, закончу на сегодня, а то ракеты прилетят, а я занят посторонними делами.

Hasta la vista.

I'll be back.

skittishfox

Сьогодні в мене перший випадок, коли від канадської школи хочеться фейспалмити. Не те, щоб все ну дуже погано, але, так, просто - дещо хуйово.

Діточок школа вирішила вчити простим механізмам. Ті, які з фізики. Вчителька чесно намацала якусь сторінку з картинками на роздачу.

Фейспалми:

Приклад клину - це ніж. Ну а хулі, топор - це ж клин? Клин! От і ніж клин, вони ж обидва гострі!

Приклад коловороту - це, бля, колесо. Ну, те колесо, що на возику. Ну а хулі? Тут, щоправда, фейспалмить і французька Вікіпедія.

Приклад блоку - це РАПТОВО той самий коловорот на колодязі.

Щодо штопора як приклада гвинта я зараз сильно розмірковую. Тобто, формально він дійсно виглядає як гвинт. З іншого боку, властивості гвинта як важеля саме штопор, здається, не використовує.

Треба дивитися, но це просто капець якийсь, а по ньому в середу тест.

pani_stosia

Всем постам. Разьіскиваєтся ~~товарищ Артьом~~ гражданин России Артем Тимофеев. Ответственньій за аренду фур. И произведенньій дальнейший фурор. Гражданин, он, положим, России. А уроженец Украиньі. Из города Донецка(ну так получилось, шо тьі будешь делать).

А правда, хорошая бьіла идея, раздать всем захваченньім людям российские паспорта? Охуенная идея бьіла, я щитаю. Лучше нее только идея распорошить их по всей Раше.
Нет, я все понимаю, историческая традиция такая, вьісьілать хохлов с захваченьіх территорий по сибирям и всяким прочим необьятньім ебеням. При катьке вьісьілали, и при петьке, и при александрах, и при николаях, и про йосе рябом. Нельзя бьіло удержаться. Только малость забьіли, что век уже не восемнадцатьій и не двадцатьій даже. У людей есть связи. И связь.
Решение действовать по старинке, як за царя Панька, як була земля тонка - єто бьіл охуенно надежньій план, ага. Надежньій, сука, как китайские швейцарские часьі из вьісокоточной пластмассьі. По пять штук на доллар.

Дякуємо вам, товаришу Артеме. Ненька вас не забуде. Ми на вашу честь, товаришу Артеме, назвемо якесь місто Артемівськом. Десь на території колишньої Росії. І пам'ятника запиляємо. Красівого. А не як у кацапів.

skittishfox

Сьогодні до мене нарешті дійшло, чому про американську службу захисту дітей ходить стільки легенд, хоча насправді відібрати дитину в родини - дуже й дуже важко.

Справа в тім, що окрім власне розборками з проблемними родинами, соцробітники з тих самих служб використовуються в якості арбітрів щодо того, з ким лишаються діти при розлученнях. І от тут, оскільки батьків двоє і вибір буває важкий, починається доябування по повній.

І от, як ви думаєте, усі оті голівудівці, що роблять фільми з такими службами - як вони з ними стикаються: через справжню недбалість - чи через розлучення?

skittishfox

Цікавий збіг: операція Павутиння була призначена саме на той час, коли алкоголік-сигналофіл з Пентагону був надійно заізольований від навколишнього світу на надзвичайно довгому рейсі з Сінгапура до Вашингтона. Без усілякого доступу до "звичайного", а не військового, інтернету.

Не думаю, що це був збіг.

gatta_bianka

Очень порадовали вчерашние события с атакой дронов на кацапские аэропорты. Использованя методика тут же освежила в памяти одно давнее видео про дроны (мой пост от 16.01.2018 https://gatta-bianka.dreamwidth.org/387653.html )! У меня еще с начала войны часто возникал вопрос, почему наши союзники не подкинули нам эту технологию раньше. Надеюсь, что прорвемся далее подобными высокотехнологичными штуками. Рекомендую видео посмотреть:

Watch on YouTube

Героям слава!

pani_stosia

Марія із Маріуполя на держкордоні з Польщею

Перечитує список із непрощѐнного і непро̀щеного

Марії із Маріуполя вітер волосся пестить

Марія носить на шиї смерть, ніби натільний хрестик

Переживає: «Хоч би не думали, що начепила таке навмисне»

Марія ту смерть прикриває червоним намистом

Марія тішиться дуже намистом, а ще — зеленими кедами

У неї серце розбите бомбами і ракетами

Шкіра її тонка, за відчуттями — ніби обідрана

Якби ж вона могла плакати, то сльози б лилися відрами

Вона би викричала, нігтями видрала дірку у часопросторі

Багажник Маріїної машини заповнений помстою

Цілеспрямованою, високоточною, контрабандною

Марія кутає помсту у пледик з мультяшними пандами

Рожевий, плюшевий пледик, приємний на дотик

Марія із Маріуполя фотографує рудого котика

Фотографує пташечку, що пролітає над площею

Повільно рухається черга на держкордоні з Польщею

Марія лається: «Чого так довго, ну що там усі стали?»

Маріїн скелет — із найміцнішої азовсталі

Марія думає: «Якщо сьогодні все добре піде —

Доїду до Львова, а завтра уже на південь»

Помста в її багажнику — смертоносна, люта, позазаконна

Марія збирала її поза межами й поза кордонами

України, Польщі, Європи та видимого світу

Марія має тепер багато знайомих, ну, знаєте, звідти,

Куди дід перевозить човном і в дорозі цитує Гомера

Ті знайомі говорять Марії: «І що з того, що ми померли?

У нас тут свій Маріуполь, бач, який гарний

У мертвих теж є що передати для армії

У нас довжелезні списки непро̀щеного й непрощѐнного

Наша помста виросла із домів, що згоріли дощенту

Помстою би вхерачить стерв’ятників, що на згарищі гні̀здяться

Зможеш, Маріє? Ти ж добре знаєшся на логістиці»

І ось Марія на українсько-польському держкордоні

Щебече із прикордонниками, прикордонники мочать коні

Марія сміється, сміх виблискує, мов розсипаються перли

Вона думає: «Як мені зрозуміти — я ще жива чи уже умерла?»

Помста в багажнику в неї холодна, важка, але серце її гріє

Маріуполь тим часом чекає. Чекає свою Марію

Марина Пономаренко

pouce

С новым утром!

Вчера в украинской (и не только) части ленты ликовали по поводу операции "Паутина". Я не специалист, поэтому комментировать не буду, но как минимум две вещи отметить можно:

1) Настроение граждан, которые сидят по ночам в метро (а особенно тех, кому до метро очень далеко) улучшилось.
2) Операция войдёт в анналы и учебники диверсионного дела.

По поводу остальных последствий в условиях отсутствия информации (например, чьи спутники поставляли разведданные) можно выдвинуть столько версий, что лучше не выдвигать - каждый сам может придумать себе ту, что ему нравится.

Со вчерашнего вечера в Киеве было четыре тревоги. Судя по длительности (в среднем около получаса) - ракетных. Но бабахов я не слышал.

Начинается последняя учебная неделя. Сегодня предстоит длительный процесс приёма заданий, так что на этом, пожалуй и закончу на сегодня.

Далі буде.

P.S. Хотел ещё написать про длинный и сюжетный сон, который мне сегодня снился, но как только собрался писать понял, что забыл, что ж это был за сон. А жаль.

hozar

А что, так можно было?
Подъезжает фура, открывается крыша и из-под нее, как рассерженые пчелы, вылетает рой дронов.
И трети стратегической авиации кацапстана капут.
Для моей обычной вечерней выпивки сегодня была хорошая отмазка.

pani_stosia

Дня пам'яті военно-транспортной авіації Россіі, пішла витрушувать на дрони залишки з карток. Почуваюсь мов теща на весіллю, коли гулянка у розпалі і треба горівки докупить, бо, не дай боже, закінчиться. І треба витрушувать гримні з кишень і сумочки.

С празднічькам, кацапи!

ratomira

Теперь даже дальневосточная русня не сможет спать спокойно: даже дикие ипеня рашки могут достать украинские дроны.

Сегодня были атакованы несколько аэродромов рашки, в том числе в Мурманской и Иркутской областях (Иркутская область вообще где-то в районе Байкала и Монголии). Уничтожено много тушек-ракетоносителей, которые наносили удары калибрами и прочей херней по Украине.

Операция была проведена так: под аэродром приезжала фура, и из нее вылетали беспилотники и уничтожали тушки.

Еще было взорвано несколько мостов в Брянской-Курской области.

jonathan_simba

Додаткового символізму події надає той факт, що саме 1 червня 1996 року Україна передала рф свою ядерну зброю в рамках виконання Будапештського меморандуму (включаючи частину тих стратегічних бомбардувальників, які зазнали атаки).

А взагалі цілком підтримую шановного побратима

biber551: всі ці операції насправді можливі завдяки та в інтересах піхоти. Бо їх глобальна ціль - підрив спроможності до продовження агресії, яку найперше на собі відчуває та першою зустрічає саме піхота.

Працюємо, Хунто! To be continued...

UPD: Насолоджуємося! :)

Watch on YouTube

Моє розташування: Frontline of the Russo-Ukrainian War
Я слухаю: Battotai - Imperial Japanese Army March

topinambur

Вахтанг Кикабидзе
поет для киевлян
2016

https://youtu.be/T921jZPV8dA?si=S-6hOwBKmycSct0x

Watch on YouTube

biber551

https://t.me/applekiviburn/2325

Знаете кто герой сегодняшнего дня?

Украинский пехотинец.

Тот кто сидит в сраных окопах неделями, тот кто с одним автоматом вот уже четвертый год сдерживает орду. Понимаете какая тут связь? Они дают время.

Пока пехота стекает кровью специалисты в тылу разрабатывают всякие премудрые операции вроде "Паутины". Если бы не пехота что годами выживает в грязи, хуй бы они что разработали. Безусловно спецы проделали шикарную работу, но без обычного дядьки 45+ в окопе, нифига бы у них не вышло.

Спасибо тебе, украинский пехотинец.

pani_stosia

Найкраще привітання від ЗСУ.

Мали б радіти повітряним кулькам і плюшевим ведмедикам, а радіємо розйобаним кацапським бомберам.

З іншого боку, кульки-ведмедики до захисту дітей не дуже мають стосунок. А розйобані кацапські бомбери мають.

pouce

Звоню коллеге. Он: "Не могу говорить, у меня задание - разрубить рыло". Хорошо, что я знаю, что у него завтра день рождения...

pouce

С новым утром!

Вот и лето пришло. Теперь главное держать его обеими руками, чтобы не прошло слишком быстро, а то знаю его, только началось, фюить и уже октябрь.

По случаю начала лета сегодня снова был налёт. И не один. Сначала в семь вечера небольшая разминочная тревога на полчасика, а около двух ночи затревожило серьёзно - эта тревога ещё не кончилась.

Проснулся где-то в три - половине четвёртого ночи. Стреляли. Бахало. Потом слегка утихло и мы с организмом заснули снова. Утром проснулись часов в шесть, но организм, ссылаясь на воскресный день сказал, что будет дремать дальше. Дремал и тут около восьми опять началось (или продолжилось?). Как говорят дети: "Тра-та-та, фью-фью, тра-та-та-та..." В смысле стучат пулемёты, слышны звуки пусков и т.д.

Встал, глянул новости. Пишут, что это налёт шайтан-собак. Вроде началась тревога ночью по поводу баллистики, но долетела она или нет понять невозможно, я во всяком случае особо выдающихся бабахов не слышал. А потом пошли шайтан-собаки волнами. Ну, этих я слышал вполне уверенно.

Вечером в очередной раз мелькала новость, что собираются на время тревог отключать мобильную связь и интернет. Прикинул, что текущая тревога продолжается уже семь с половиной часов. Представил привыкшее к моментальному получению информации население, которое сидит, слышит взрывы и стрельбу, но не может ни узнать, что же происходит, ни как там родственники и друзья. В очередной раз подивился неизреченной мудрости.

Засим, пожалуй, откланяюсь - орагнизм жаждет поесть.

Далі буде.

UPD: Тревога, наконец, закончилась в 11:15. Продолжалась девять с половиной часов.

biber551

Коли моя дочка була ще зовсім маленька і я їй розповідав про якусь тварину, перше що вона питала "а воно кусається?" І це повністю правильний і тверезий погляд на речі, щоб взаємодіяти з зовнішньою середою треба чітко уявляти всі потенційні загрози.
І всі ми, українці, повинні чітко теж уявляти всі потенційні загрози для нашої нації. Про кацапів вже багато написано і мова зараз не про них. Нажаль на наших кордонах є ще один потенційний ворог, не менш небезпечний, потенційно, ніж кацапи.
І це Польща. Нажаль це осознають далеко не всі. І це несе ще більшу загрозу, бо якщо ти думаєш що в тебе живе вулик, а це чорна мамба, то в тебе дуже мало шансів не відхопити важких наслідків.
Казати такі речі дуже не популярно "давайте пересремо відношення з усіма, тоді точно переможем!", "це просто були розборки між сусідами які є завжди, хто старе помяне тому очко впередазться в зал!". "давайте заборонимо читати Сапковського і С. Лема!", "поляки передали нам зброї більше ніж всі інші країни!". І навіть звинувачення в істеричності і невміння в логіку.
Тому, як завжди трохи заглибимось в історію.
Після монгольської навали народи що проживали в межах кордонів майбутньої України, втратили свої державні інституції. І були інтегровані в велику імперію Речь Посполиту. Яка починалась як співдружність декількох народів під однією короною, але перетворилась в суто польську імперію. І ми були її частиною.
Причому, якщо наші предки вважали себе діскрімінованими в правовому і релігійному аспектах, то провласні еліти імперії вважали наших предків дикунами яких вони цивілізують.
По ітогу спалахнула національно визвольна боротьба, з класичними ознаками громадянської війни з усіма її прелестями. По ітогу Україна отримала незалежність і швидко їх втратила попавши в орбіту Російської імперії. Правда частина України лишилась в складі Польщі але потім то і Польщі не стало. Другий раунд розгорівся під час революції в російській імперії 1917-1922 року. Не буду заглиблюватись тому максимально коротко. В ході подій утворились незалежні країни Польща і Україна. Так от якраз удар Польщі в спину УНР і призвело до загибелі незалежності України не в меншій ступіні ніж більщовістські дії. Окрім того частина України увійшла в склад новоствореної Польщі і українці там підвергались многопланової дискримінації по етнічним, мовним і релігійним ознакам. Все це проводилось в рамках політики ополячивання і асиміляції. Потім прийшли совєти і оба наших народи потрапили під пресс імперії знову.
З момента отримання Польщею і Україною незалежності після розвалу совка між країнами встановились досить складні відносини, хоча по суті нормальні для сусідів. Але мотив зверхності поляків до українців був присутній завжди. І поступово тільки ріс. Коли почалась повномасштабка поляки максимально підтримали і матеріально і морально Україну. Багато поляків добровольно приїхали добровільно воювати за нас. Але почались і негативні тенденції. Зовнішня загроза викликала зростання націоналих почуттів поляків і нажаль з ним і старі претензії на Україну. Нажаль частка політичної еліти зробила ставку якраз на роздмухування цих настроїв.
А тепер про головне. Нажаль ступінь загрози від нашого сусіда у нас серйозно недооцінюється. З Польщі, з офіційних, і не тільки кіл до нас постійно йдуть звинувачення в різанині поляків під час ДСВ. Повчання про те кого можна вважати нашим Героєм кого ні і вообще як ми повинні розповідати свою історію.
Нажаль у нас досі це сприймають як якісь помилки і починають раціонально пояснювати помилковість заяв. Але це ті ж імперські ігри як і уроки історії від хуйла. Коли їх чуєш не треба щось пояснювати, треба готувати зброю.
Є і ще один рівень загрози від Польщі. І це вже наші внутрішні проблеми. Я б назвав це прозахідною ватою. "нехай путін забере східняків, а ми підем під Польщу", "якщо кацапи переможуть, я збігу в Польщу, я там працював там все супер нас там чекають". І спільн для обох "хай ідіоти йдуть воювати, мені нема за що, бо Польща". І починаючи з Волині і далі на Захід це дуже поширена позиція.
Тому, звісно не треба істерити чи підіймати паніку, але треба завжди пам'ятати що ми ситуативні друзі і що в тому віці в схожій ситуації вони вдарили нам в спину.
Так що поки що Відьмака і Лема позбуватись не треба, але...
Таке життя.

jonathan_simba

Останній день весни, як-не-як, тому ітогі падвєдьом. (с)

1. Хробаки сунуть ("літній наступ" очікувано стартував раніше від календарного літа). Ми б'ємося. Дуже важко, але капітулювати ніхто не збирається.

2. Дзеркальне повторення тактики противника - не завжди гарна ідея. А такого, як русня - і поготів. Ми не можемо собі дозволити "зерг-раши" на мотоциклах - у нас інші цінності та філософія. Задум швидко проскакувати killzone - зрозумілий і правильний, але противник має перевагу в дронах. Ми не можемо так нігілістично ставитися до життя та здоров'я своїх бійців, тому такі експерименти апріорі приречені на неуспіх. В умовах настільки неспівставних ресурсів ми маємо воювати асиметрично та розумно.

3. Хоч би як кому не хотілося, до миру ще довгий шлях. Дуже довгий, болісний та кривавий. Альтернативи цьому немає. "Вони хочуть бачити нас мертвими, а ми хочемо жити - де тут місце для компромісу?" Тому налаштовуємося відповідно: спокійна українська впертість (с) Дід Свирид.

4. Єдиний сенс "мірних пірігаворав" - 1000 українців (880 військовослужбовців та 120 цивільних) повернулися додому під час останнього трираундового обміну (65-го за ліком). Миру вони принести не можуть в принципі - не тіште себе ілюзіями. До речі, русня і на обміні нас намахала, передавши декого з тих, кого вони і так мали депортувати, але менше з тим...

Watch on YouTube

( Read more... )

Олена та Юрій Юзваки.

Пам'ятаємо всіх, визволимо кожного! Хоча роботи ще дуже багато - щоб ви розуміли, дехто з цивільних перебуває в пазурах московських катів вже 8 - на секундочку, ВІСІМ! - років.

Ну і щоб не закінчувати на мінорній ноті:

Бережіть себе, піклуйтеся про рідних-близьких та допомагайте Силам оборони України!

На фронті або для фронту.

Так переможемо! ;)

Працюємо, Хунто!

Моє розташування: Frontline of the Russo-Ukrainian War
Я слухаю: Тінь Сонця - Меч Арея

pouce

С новым утром!

Ночь опять прошла тихо, что даже вызывает некоторое беспокойство: с чем Дорогое Мироздание будет усреднять эти тихие ночи - с уже прошедшими громкими, или далі буде?

Вчера был выпускной вечер в школах. По улицам ходили парадно одетые школьники и родители массово постили в соцсетях их фоточки. Бросилось в глаза (не одному мне, так что пишу), что если группки среднеклассников вполне сбалансированы по полу, то в старших классах явно преобладают девочки. Я знаю, что в Украине всегда был бытовой матриархат, но теперь что, намечается женское царство?

Сегодня последний день весны. Погода соответствующая и надо бы выбраться на длительную прогулку, благо выходной, но организм что-то третий день ведёт себя кое-как, словно он медведь, а на дворе зима. Надо его как-то уболтать хоть на недалёкую вылазку.

Засим, пожалуй откланяюсь. В понедельник финальные занятия этого семестра и надо подсчитать рейтинговые баллы студентов.

Далі буде.

ratomira

Оказывается, Трампусик уже когда-то танцевал Chicken Dance.

Watch on YouTube

hors_bor

Чи мріяв ти в дитинстві(чи взагалі) літати як пташка? Чи мріяла ти колись дихати у воді і жити як риба? Цікаво. А що би було, якби хтось з людською свідомістю отримав тіло пташки чи риби? Чи сподобалось би нам з людською свідомістю жити таким життям: шукати собі зерно і комах на харч, дзьобати його, будувати гнізда, висиджувати яйця, щебетати перед сходом сонця. Звучить гарненько, але чи надовго б цього стало? Або ж бути рибою, споглядати підводні глибини, полювати на менших риб, остерігатись більших. Що лишиться з людської свідомості, яка потрапила у тіло пташки чи риби і живе їхнім життям? Мабуть, що це вже й не людина буде... Тіло має значення. Для певних задач потрібні відповідні інструменти. А людині потрібне людське тіло. Зміна тіла тягне за собою зміну ряду здійснюваних задач. З людською свідомістю в тілі риби можна знудитись аж до перетворення на рибу.

Тепер видно, що ті, хто іменують себе людьми, стоять перед спокусою модифікувати своє тіло, заради побутової зручності. Куди може призвести цей поворот? І чи не відмовляться вони у результаті таких модифікацій від потенціалу безмежно більших здібностей, ніж може дати всяка модифікація? І хто вони після того?

pouce

Читаючи антологію сучасної української наукової фантастики "Я і мої роботи" дійшов до оповідання Сергія Герасимова "Осінній канібалізм". Автор ставить питання, яке мені не спадало на думку (точніше спадало, але стосовно тварин): якщо вирощування людських органів стане буденною технологічною операцією, чи переживе це наше неприйняття канібалізму?

Адже кожен, хто має відповідні гроші та бажання, зможе купити, наприклад, соковиту м'яку сідницю і не прирощувати її замість своєї погризеної собаками, а підсмажити з цибулею, чи перекрутити на котлети. Огидно, збочено, але цілком законно, бо ж ніхто не постраждав.

Зачепив автор. Тепер ходжу і думаю.

ratomira

Тернопільські печери — джерело смертельного грибка, що знищив мільйони кажанів у США

pouce

С новым утром!

Ночь в Киеве опять прошла тихо. Такая вот загадка. Может быть... нет, тут, пожалуй, остановлюсь, поскольку в отсутствие информации могу придумать штук пять вполне логичных и при этом противоречащих друг другу объяснений. Между тем инфосфера и так уже загажена до невозможности, зачем же множить энтропию и приближать тепловую смерть Вселенной? Пусть уж старушка порадует нас ещё некоторое время.

Вчера, как и обещали синоптики, был дождь. И не просто дождь, а ливень с громом, молниями и градом. Правда, молний из моего окна видно не было, так что я при первых раскатах грома даже собирался полезть посмотреть, нет ли тревоги. Однако натренированное налётами ухо уловило, что нет, это не те бабахи. Не налёт. Обычное буйство природы, знаменующие приближение лета.

Организм же, поначалу слегка взволновавшийся, решил канализировать нервную энергию в чистку кухонной плиты (честно признаюсь, подобные желания у меня бывают очень, ну просто очень-очень редко). В результате слегка болит рука, а плитка блестит и на ней страшно готовить - она ведь опять может запачкаться!

Засим, пожалуй, откланяюсь. Вышло солнышко и надо выбраться из дому.

Далі буде.

pouce

Позавчера я узнал, что в июньском номере польского фантастического журнала "Nowa Fantastyka" выйдет мой рассказ "Ҕɐӻ и Фича". Сказать, что я пришёл в восторг, значит проявить скромность на грани самоуничижения. Ощущения, как у скрипача, которому дали поиграть на скрипке Страдивари, или у сопровождающего скрипача лица, которому дали пострелять из маузера Дзержинского (если вы помните этот старый анекдот).

Рассказ свежий, нигде раньше не публиковавшийся. Некоторые считают, что это фэнтези, поскольку в рассказе фигурируют демоны, но демоны вполне себе научно-фантастические, так что я сказал бы, что это мягкая НФ. С большой долей реализма.

Огромное спасибо перевёдшему этот рассказ Павлу Лауданському. Перевод прекрасный и точный. Как теперь говорят, просто супер! Читаю - будто сам написал.

В общем, рекомендую всем польским друзьям. Я же тем временем буду ликовать и думать, как раздобыть пару бумажных экземпляров.

pani_stosia

Эх, велика страна...

Та знаємо всі адреси.

І знаємо імена.

Майор Гурциєв, відповідальний за бомбардування Маріуполя, ліквідований.

pouce

В 70-х - первой половине 80-х годов прошлого века при ректоре Григории Ивановиче Денисенко в родимом КПИ шло активное строительство (была построена примерно половина нынешних корпусов). Велось строительство методом народной стройки. В смысле разрешение на него было, но фонды централизованно не выделялись. Так что в качестве рабочей силы на строительство массово привлекались студенты и преподаватели (последние - бригадирами и мастерами). Помню, у нас на потоке с десяток человек появлялись в институте лишь на сессии, а весь семестр проводили на стройке.

Впрочем, кроме студентов были на стройке и профессиональные строители. Однажды один из них, выходец из какой-то небольшой кавказской республики, назовём его Горец, пришёл на работу в сильном возбуждении. Кпишники поинтересовались, в чём дело и тот возмущённо поведал, что ходил на базар и встретил там своих односельчан. Которые презрели заветы предков и, вместо того, чтобы зарабатывать деньги честным трудом, заделались торгашами. Горец высказал им всё, что думал по этому поводу, и написал домой об этом позорище.

Прошло некоторое время и кпишники поинтересовались у Горца, как там его недостойные земляки. Тот сказал, что из родного села приехали аксакалы и пытались усовестить этих сынов шакала. Те, однако, не усовестились, вели себя неподобающе, и послали аксакалов куда подальше. Мол, здесь вам не горы, здесь климат иной.

"И что, этим всё и закончилось?" - разочарованно спросили кпишники. "Нет, - спокойно ответил Горец. - Потом приехали другие люди и этих шакалов зарезали".

Куда смотрит милиция, кпишники выяснять не стали, а финал "Кавказской пленницы" с тех пор воспринимают как документальное кино.

"Но где же тут студенты?" - может спросить внимательный читатель. Как где? Учатся в корпусах, построенных в те времена.

mdmx

Не пренебрегайте регулярными медосмотрами, УЗИ, по возможности КТ. И главное хорошими врачами. Даже регулярное проведение осмотров ежегодно не гарантирует возможность вовремя распознать на ранней стадии. Берегите близких и всегда копите деньги.

Как будто вселенная меня учит тому что нет ничего "твоего", нет ничего постоянного, нет ситуаций что не могли бы стать хуже. Цените каждую минуту.

pouce

С новым утром!

Ночь в Киеве, как ни странно, прошла тихо (не считая шума дождя, возможно просто приснившегося). В новостях с утра сообщают, что сегодня нельзя прыгать по земле и работать в поле после полудня. В общем-то я и так не собирался, но теперь точно не буду!

Несмотря на тихую ночь, организм вскочил в шесть утра с криками: "Сколько можно валяться!" - и вынудил меня идти на кухню жарить котлеты. Потом продегустировал нажаренное и, чувствую, скоро запоёт: "Поели, теперь можно и поспать". Нет уж, раз встали надо что-то делать.

Погоду сегодня обещают дождливую. Даже более дождливую, чем вчера, когда пришлось расчехлить свой верный зонтик. Впрочем, вчера в качестве компенсации после дождя перед окнами красиво носились стаи стрижей. Я уж думал, что в Городе их больше нет, а они просто скрывались.

На прошлой неделе случилось одно событие - годовщина открытия в Киеве первого Макдональдса. Помню, народ активно ходил знакомиться с этим невиданным чудом, а в газетах писали о необычайном качестве сырья, из которого делаются фирменные блюда и о необычайно демократической организации рабочего процесса. Стоял Макдональдс в оживлённом месте - у станции метро "Лукьяновская" (стена к стене), так что добраться до него было легко, и, как выяснилось, некоторые пребывавшие в Киеве американцы три раза в день ездили туда питаться (лично встречал такого). Я, впрочем, впервые попал в этот МакДональдс лет через десять после открытия, когда одна дама хотела непременно поесть тамошнего мороженного.

Следует сказать, что в настоящий момент этот Макдональдс переживает не лучшие времена и периодически вынужден стеклить витрины, поскольку в его окрестностях находится место, в которое российские налётчики очень любят пускать свои ракеты (не исключено, что фирма уже заменила стекло какими-нибудь плитами - не знаю, редко там бываю и не обращал внимания). Да и американцы вряд ли съезжаются туда со всего Города. Впрочем, за истекшие двадцать восемь лет в Киеве появилось много местных любителей Макдональдса.

Засим, пожалуй, откланяюсь, пока организм не начал призывать поспать слишком настойчиво.

Далі буде.

topinambur

https://youtu.be/_MuXGJbpRKk?si=reTOAVc4dJBAWEAb

Watch on YouTube

pouce

С новым утром!

Вчера вечером тревогу объявили около восьми часов. "Ага! - подумал я. - Пора ложиться спать, чтобы к моменту налёта хотя бы слегка выспаться. Организм, что характерно, не возражал, поскольку день вчера был весьма утомительный и спать реально хотелось. В общем, часам к десяти мы с организмом, таки улеглись (хотя тревога уже закончилась). Стоило, однако, выключить свет, как организм воспылал жаждой бурной деятельности. Усталость, впрочем, никуда не делась, так что удалось его усыпить. В половине четвёртого за окном раздался одинокий бабах. "Вот! - воскликнул, просыпаясь, организм. - Теперь начнётся, а мы можем пойти и пожарить котлеты. Всё равно заснуть не получится". Ничего, однако не началось, однако организм продолжал гарцевать часов до пяти. Потом заснул, а когда в девять проснулся, отказывался вставать. Иногда мне кажется, что организм у меня - котик.

Утром посмотрел новости и узнал что ночью были две короткие тревоги, однако услышанный бабах был во внетревожное время. Подозреваю ночную активность мусорщиков.

Кстати, день вчера был не только утомительный, но и радостный, но об этом я напишу отдельно.

Вспомнил, что на прошлой неделе как-то совершенно незаметно мелькнула новость, что ВИА Гра всё. С одной стороны, вроде как жаль этого эротического символа 2000-х, с другой - я думал, что они уже давно стали лишь воспоминанием. А тут вдруг оказалось, что нет - окончательно ушли в область преданий только сейчас. Так вот странно проходит порой gloria mundi.

Засим, пожалуй, откланяюсь - надо двигаться по делам.

Далі буде.

Посилання

Друзі пишуть у Мрії

Лютий 2022

Н	П	В	С	Ч	П	С
		1	2	3	4	5
6	7	8	9	10	11	12
13	14	15	16	17	18	19
20	21	22	23	24	25	26
27	28

За стиль дякую

Стиль: Neutral Good* for Practicality by timeasmymeasure

Створено з Dreamwidth Studios

Сторінка створена 2025-Чер-06, П'ятниця 06:43

Резюме сторінки

mdmx - Жабогадюка, або наркоман та проститутка
southwest - ...
pouce - Collateral damage
pouce - Старые цитаты на новый лад
pani_stosia - The Hanging Tree' James Newton Howard ft. Jennifer Lawrence
skittishfox - Піздєц освітній, заключення
pouce - Новий чудесний світ новий
pouce - 05.06.2025 Записки с горы
pouce - О студентах - 195, или Новости физики
ukurainajin - Народна етимологія
skittishfox - Піздєц освітній, частина друга
redis - Код советской души
pouce - 04.06.2025 Записки с горы
southwest - ...
pani_stosia - Попалось прекрасне
mdmx - На почитать. Мошенники, убийцы, студенты.
hozar - Згадалося
pouce - О студентах - 194, или Жестокие владыки Вавилона
pouce - 03.06.2025 Записки с горы
skittishfox - Перший освітній фейспалм
pani_stosia - Вниманиє, розьіск!
skittishfox - Про жахи CPS (служби захисту дітей)
skittishfox - Про Павутиння та трампістів
gatta_bianka - Война дронов
pani_stosia - Марина Пономаренко
pouce - 02.06.2025 Записки с горы
hozar - Горячее лето 25-го
pani_stosia - На честь празничка
ratomira - Черный день стратегической авиации рашки
jonathan_simba - 1 червня - День троянської фури
topinambur - по аэродрому... по аэродрому...
biber551 - Репост. Бо реально по суті.
pani_stosia - З днем захисту дітей
pouce - Утренние разговоры
pouce - 01.06.2025 Записки с горы
biber551 - Важкий пост, але необхідний, або головний зовнішній ворог номер 2
jonathan_simba - Весняно-підсумкове
pouce - 31.05.2025 Записки с горы
ratomira - TACO
hors_bor - Чи хотілось тобі бути колись пташкою?
pouce - Канібалізм майбутнього
ratomira - Новости спелеологической хироптерологии
pouce - 30.05.2025 Записки с горы
pouce - Праздник пришёл в наш аул!
pani_stosia - Эх, велика Россия
pouce - О студентах - 193, или Законы гор
mdmx - Дыбр себе.
pouce - 29.05.2025 Записки с горы
topinambur - Москвич, який вивчив українську в Криму і пішов на фронт: історія Артема Жаворонкова
pouce - 28.05.2025 Записки с горы

Все минає… мине і це

Дописи друзів

Посилання

За стиль дякую

Резюме сторінки