
Крик души... Безособово.
Як же ви, мудаки, задовбали своєю нескінченною битвою всіх проти всіх! У той час, коли кожного дня на фронті, у нашій національно-визвольній війні, гинуть Українці. Ви ж, підараси, їхніх мізинців не вартуєте!..
Невже у вас, тилові пацюки, відсутній інстинкт самозбереження? Невже ви, потвори, ряжені у патріотів, по всі сторони ваших ефемерних барикад, думаєте, що ми, люди які чотири роки не виходять із бою, все вам пробачимо і забудемо!..
Ми ж всі там не загинемо... Ми ж, прийде час, станемо бичем у руках Божих. І всі отримають «по плодах іхніх»... Це не погрози. Це ваша перспектива. Конкретна. Без надії сподіваюсь, що ви зупинитесь у руйнуванні нашої Держави. А якщо ні - вмиєтеся своєю кров’ю. Це ми, ті хто воює проти зовнішнього ворога, добре навчилися робити: лити ворожу кров.
Так. Це емоціі. Але цілком контрольовані...
https://hozar.dreamwidth.org/468172.html
https://www.facebook.com/dyastrub/posts/1564742246935987