![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Проймаючи поглядом Росію
№ 34 (910) від 25 серпня 2010, до публікації підготувала Анастасія ПОПОВА.
Цих людей ми навіть не сприймаємо, як якихось чужих. Китайці. Що вони думають про нас, що пишуть у своїх газетах та наукових працях про росіян? Провідному науковому співробітнику Інституту історії ДВО РАН Борису Ткаченко трапилася брошура, що надрукована накладом 135 примірників, в якій були переклади де-яких китайських книг та газетних публікацій. Як зрозуміти росіян? Це питання ставить автор книги «Проймаючи поглядом Росію», надрукованої в КНР у 2004 г., який десять років мешкав у Росії:
…про суперечливість
«…Існує принаймні чотири чинника, що вплинули на формування російської культури, та які і зараз вливають на внутрішню та зовнішню політику Росії, а також на повсякденне життя росіян: тривале рабство, татаро-монгольське іго, велика територія. Завдяки цим особливостям росіяни багато чим відрізняються від інших націй.
...Росіянам властива пристрасть до свободи і неприборканість. Такий спосіб життя дозволив їм досі зберегти немало первісних якостей: за зовнішньою брутальністю та розмашистістю ховається спрага до нічим необмеженої волі і навіть розбещеності, небажання підкорити себе дисципліні, стримуватися. Через довготривалість періоду життя у рабстві відсутні традиції демократії, існує прагнення до крайнього індивідуалізму. В російському характере співіснують зовнішньо суперечливі риси: з одного боку — неприборканість, а з іншого — величезна терпимість і рабська покора. Росіяни завжди вагаються між цими двома крайнощами. Отримавши волю, вони не знають меж, здатні усе зруйнувати. Зовнішні сили у російській історії завжди грали велику роль. Досягнення Росії завжди були пов’язані з іноземцями. Щойно росіяни самі брались до справи, як усе швидко розвалювалось. Причиною є їх нездатність до самоконтролю та керування собою. В Росії завжди схиляються перед Заходом.
…На вигляд більшість росіян складають враження доброзичливих, та навіть інколи любих людей, що не приймають метушню і поспіх та не схильні мудрити. Через такі якості, вони здатні спокійно виносити будь-яке лихо і складності, йти до кінця, не зупиняючись на півдорозі, сміливо рушити вперед. У той же час ця їх особливість дозволяє їм виявляти незвичну витривалість до усіляких негараздів, включно з різноманітними моделями державного устрою, незалежно від того наскільки він їм подобається. А якщо і бунтували, то м’яко і трохи. Так було у минулому, так є і зараз. За Єльцина рівень життя звичайних людей катастрофічно впав, їх грабували та обманювали, як тільки могли, а народ лише трохи поремствував. У 2002 году біля 80% населення знаходилось за межею бідності. Незадоволених багато, але не було організованого протесту. Російський народ в черговий раз демонструє приголомшливе терпіння і терпимість по відношенню до влади. Це і є головна традиція, що лишилася йому на спадок від рабського минулого.
…Росіянам притаманні войовничість та месіанство. Русь історично становилася силою зброї. Російська історія — це історія майже безперервних війн. Війна стала важливим змістом та невід’ємною складовою історії Росії та життя народу. Войовничість стала рисою характеру. З’явилися терпимість до жорстокості та милування насиллям. Постійні військові авантюри розширили межи держави, забезпечили ресурсами, а в то же час сильно вплинули на розвиток та життя суспільства. Росіяни вважають себе кращими за інших. Це відбилося у теорії про вищість слов'янської раси. Росіяни дивляться зневажливим поглядом не лише на відсталі Схід та Південь, а й також на більш розвинений Захід. Вони завжди бажають бути першими, бути вождями. Ідея старшинства глибоко проникла у психологію росіян».
…про відношення до історії
«Гегемонізм став одним з найважливіших чинників, що визначають зовнішню та внутрішню політику Росії. Навіть зараз, коли її важко вважати навіть другорядною країною, їй складно приховати свою гегемоністську психологію. Як не намагалися росіяни європеїзуватися, але на європейців вони не схожі. Вони більш схожі з татарами. Точніше сказати, за формальними ознаками — це цивілізоване суспільство, але всередині — суто російська начинка. За зовнішньою благопристойністю легко постає справжня груба натура. Росіяни — це слов’яни. «Слов’яни» латинською означало «раби». Росіянам притаманна зневага до традиційної моралі. Суперечливість і стала особливістю російської нації: з одного боку — східна покора і плазування, а з іншого - розбещеність, розгнузданість; з одного боку — страх перед авторитетом, а з іншого — зневага до традицій, відмова від загальноприйнятих принципів та чеснот моралі. Це призводить до того, що грубість вони сприймають як доблесть, розхристаність та хаос – за демократію, лакейство — за чесноту.
…Росіянам притаманний радикалізм. Вони вважають, що світ влаштований просто: чорне чи біле; вірне чи помилкове. Нема місця середнім поняттям. Усі великі події російської національної історії завжди відрізнялися виявом крайнього радикалізму. Розглянемо хоча б недавній перехід від соціалізму до капіталізму, від планової економіки до «шокової терапії». Все сталося в одну мить. Таке, мабуть, можливо лише в Росії. Їх відношення до історії також дужу радикальне. Наприклад, вони вважають, що усе старе має бути спростовано, не треба ніякої спадкоємності. Усі сліди минулого мають бути змиті, стерті за одну ніч. І не лише за формою, а і по суті. Можливо, найсмішнішим є їх прагнення поміняти назви міст, вулиць та площ, знести пам’ятники, наче в їх історії не було ніяких подій, що заслуговують на вшанування».
…про бюрократію та секс
«…Росіяни люблять усе ускладнювати. Будь-яку найпростішу справу вони здатні перетворити у надзвичайно складну проблему. Бюрократизм и формалізм набули в Росії розміру національного лиха. Кожен, хто ступив на російську землю, відразу стикається з ним обличчям до обличчя. Не менш двох-трьох годин потрібно, щоб пройти прикордонний контроль та таможню в аеропорту. Неважливо, скільки людей очікують у черзі, — 10 чи 100 — працювати службовці будуть у звичайному режимі: не тороплячись, відволікаючись на розмови та не забуваючи випити чаю. Ніщо не змусить їх змінити свій регламент, жодні катаклізми. И так скрізь, не лише в аеропорту. Черги, документи, що обертаються від однієї інстанції до іншої, розгляд без прийняття рішень — усе це на кожному кроці, в усіх сферах російського суспільства, яким керують з допомогою бланків та документів.
…Навіть російська мова має цю особливість. Наприклад, відомий вислів англійського поета Джонсона «Патріотизм є останнім притулком негідника» в перекладі на російську виглядає так: «Не все пропало. Навіть у найпропащої людини, від якої відвернулися друзі і суспільство, якщо в його душі зберігається відчуття Батьківщини, в ньому його остання надія та спасіння». Росіянам не було коли займатися вдосконаленням власної мови – вони більше воювали и боролись. Навіть досвідчені люди з вищою освітою можуть нескінченно сперечатися з приводу написання якого-небудь простого слова чи речення. А здати екзамен на отримання російського громадянства не змогли би багато з роосіян.
…В Росії панує справжній культ сексу. Це найпопулярніша тема у розмовах росіян та, навіть, у ЗМІ. Саме виявляється в наступному: демонструється суцільна терпимість у відношенні к секс-індустрії; стриптиз став звичайним явищем; культ сексу привів до того, що між сексом та любов’ю стали ставити знак рівності. Опитування свідчать, що найпривабливішою професією школярки вважають проституцію. Суспільство займає в цьому питанні позицію потурання і підтримки. В газетах та журналах відкрито публікуються об’яви найму дівчат для секс-послуг, як в межах країни, так і для роботи за кордоном. У суспільстві немає вірної уяви щодо норм сексуальної поведінки, і про те, що пристойно і що непристойно. Політики, і не лише вони, не бояться підмочити свою репутацію на цій ниві, навпаки, використовують секс, як знаряддя для досягнення власної мети. Багато з них, включно з членами парламенту та губернаторами, відкрито утримують по декілька коханок, партія Жириновського пропонує відкривати будинки розпусти. Фактично, культ сексу існує в російському суспільстві вже давно. Можна згадати, як вихвалявся своїми сексуальними можливостями Пушкін. Відомі й великі здібності Єкатерини II щодо любовних пригод. З точки зору росіян, усе це не лише не применшує величі великих людей, а й, навпаки, є конкретним підтвердженням їх величі. Можна навіть сказати, що сексуальність стала синонімом популярності політиків та громадських діячів.
Можна не їсти, але неможна не пити — ось інша яскрава особистість російських людей. Горілка стала важливою частиною культури російського суспільства. Алкоголь — це те, без чого росіяни обходиться не можуть і не хочуть. Якщо в інших країнах кажуть: «Хто рано встає, той заробляє на хліб», то про росіян можна сказати так: «Хто рано встає, у того буде, що випити».
Усі пам’ятають о пристрасть до алкоголю Єльцина, через яку навіть зривалися важливі державні події. Останнім часом з’явилася пивоманія. Пивна банка стала постійним супутником молоді. Створена навіть «Партія любителів пива», яка бере участь у виборах до парламенту».
…Росіяни живуть у постійному страху
Росіяни усе держави світу сприймають як ворогів, що зазіхають на їх землю і власність. Така психологія призвела до того, що росіяни у справах свої інтереси цінують вище за все і здатні заради них пійти на все. Це стосується і особистих стосунків, і ділових зав’язків, і дій Росії на міждержавному рівні. В усьому цьому ясно простежується принцип, яким керуються росіяни: не дивлячись ні на що, на першому місті — свої власні інтереси. Найдивніше у тому, що вони ніколи не відчувають сорому, щоб вони не робили. Навпаки, вони знаходять усьому виправдання. Ті хто має стосунки з росіянами часто стикаються з дуже дивною «допомогою», яку вони надають. Наприклад, обманюють вас и не повертають гроші. Так саме вони ведуть себе і на офіційному, високому рівні: постійно порушують зобов'язання, турбуються лише про власну користь. Що стосується місцевої влади і фірм, то вони діють ще більш нахабно та неприкрито. Страх у душах російськи людей призвів до створення атмосфери загальної підозри. Влада через страх перед народним протестом з усіх сил намагалася зміцнити свою диктатуру, тому величезне значення мали тайна поліція та система доносів. І зараз роль ФСБ дуже велика. Через те, що страх проймає усе сфери життя, люди підозрюють усіх та бояться усього, з чим стикаються. Майже усе телефоні розмови прослуховуються, а за бажання, спецслужби завжди можуть представити на вас компромат».
…О зазіханнях на територію
Матеріал «Порівняння Китаю и Росії» (2006 г.) робить порівняльний аналіз двох країн. У ньому, зокрема, зазначається: «…Китай стає усе більш вільним і йде традиційним західним шляхом. Цей шлях вже успішно подолали Японія, Південна Корея та інші країни, а Росія прийняла африканську і латиноамериканську модель». Сказано без прикрас.
Наступний матеріал «Відкриваючи мапу Росії» з’явився у китаймовному Інтернеті за межами КНР у 2005 р. та був передрукований більш ніж 20-ма китайомовними сайтами закордонних китайців, а також КНР. Це один з найавторитетніших сайтів закордонних китайців (до 5 мільйонів заходів на сайт на день).
Отже: «…Росіяни за своїм характером — це одночасно крадії та розбійники. Злодійкуватість робить їх жадібними і боязкими, коли вони слабкі, то, якщо їм спаде така нагода, крадуть, а коли щось вкрадуть, то з переляку, що вкрадене вимагатимуть повернути, усіма силами намагаються ліквідувати ознаки, що вказують на те, що річ колись належала законному власнику. Розбійницький же бік їх натури робить росіян злими і схильними до насилля.
Росіяни за натурою лживі, підступні і жорстокі, це добре відомо усьому світу. Це нація, у якої жадібність стала другою особистістю, не випльовує з легкістю шматок м'яса, який потрапив їй до рота. «Велич» російської нації на 30% складається з крадіжок та на 70% —з бандитизму».
http://www.arsvest.ru/archive/issue910/politica/view19169.html
Цих людей ми навіть не сприймаємо, як якихось чужих. Китайці. Що вони думають про нас, що пишуть у своїх газетах та наукових працях про росіян? Провідному науковому співробітнику Інституту історії ДВО РАН Борису Ткаченко трапилася брошура, що надрукована накладом 135 примірників, в якій були переклади де-яких китайських книг та газетних публікацій. Як зрозуміти росіян? Це питання ставить автор книги «Проймаючи поглядом Росію», надрукованої в КНР у 2004 г., який десять років мешкав у Росії:
…про суперечливість
«…Існує принаймні чотири чинника, що вплинули на формування російської культури, та які і зараз вливають на внутрішню та зовнішню політику Росії, а також на повсякденне життя росіян: тривале рабство, татаро-монгольське іго, велика територія. Завдяки цим особливостям росіяни багато чим відрізняються від інших націй.
...Росіянам властива пристрасть до свободи і неприборканість. Такий спосіб життя дозволив їм досі зберегти немало первісних якостей: за зовнішньою брутальністю та розмашистістю ховається спрага до нічим необмеженої волі і навіть розбещеності, небажання підкорити себе дисципліні, стримуватися. Через довготривалість періоду життя у рабстві відсутні традиції демократії, існує прагнення до крайнього індивідуалізму. В російському характере співіснують зовнішньо суперечливі риси: з одного боку — неприборканість, а з іншого — величезна терпимість і рабська покора. Росіяни завжди вагаються між цими двома крайнощами. Отримавши волю, вони не знають меж, здатні усе зруйнувати. Зовнішні сили у російській історії завжди грали велику роль. Досягнення Росії завжди були пов’язані з іноземцями. Щойно росіяни самі брались до справи, як усе швидко розвалювалось. Причиною є їх нездатність до самоконтролю та керування собою. В Росії завжди схиляються перед Заходом.
…На вигляд більшість росіян складають враження доброзичливих, та навіть інколи любих людей, що не приймають метушню і поспіх та не схильні мудрити. Через такі якості, вони здатні спокійно виносити будь-яке лихо і складності, йти до кінця, не зупиняючись на півдорозі, сміливо рушити вперед. У той же час ця їх особливість дозволяє їм виявляти незвичну витривалість до усіляких негараздів, включно з різноманітними моделями державного устрою, незалежно від того наскільки він їм подобається. А якщо і бунтували, то м’яко і трохи. Так було у минулому, так є і зараз. За Єльцина рівень життя звичайних людей катастрофічно впав, їх грабували та обманювали, як тільки могли, а народ лише трохи поремствував. У 2002 году біля 80% населення знаходилось за межею бідності. Незадоволених багато, але не було організованого протесту. Російський народ в черговий раз демонструє приголомшливе терпіння і терпимість по відношенню до влади. Це і є головна традиція, що лишилася йому на спадок від рабського минулого.
…Росіянам притаманні войовничість та месіанство. Русь історично становилася силою зброї. Російська історія — це історія майже безперервних війн. Війна стала важливим змістом та невід’ємною складовою історії Росії та життя народу. Войовничість стала рисою характеру. З’явилися терпимість до жорстокості та милування насиллям. Постійні військові авантюри розширили межи держави, забезпечили ресурсами, а в то же час сильно вплинули на розвиток та життя суспільства. Росіяни вважають себе кращими за інших. Це відбилося у теорії про вищість слов'янської раси. Росіяни дивляться зневажливим поглядом не лише на відсталі Схід та Південь, а й також на більш розвинений Захід. Вони завжди бажають бути першими, бути вождями. Ідея старшинства глибоко проникла у психологію росіян».
…про відношення до історії
«Гегемонізм став одним з найважливіших чинників, що визначають зовнішню та внутрішню політику Росії. Навіть зараз, коли її важко вважати навіть другорядною країною, їй складно приховати свою гегемоністську психологію. Як не намагалися росіяни європеїзуватися, але на європейців вони не схожі. Вони більш схожі з татарами. Точніше сказати, за формальними ознаками — це цивілізоване суспільство, але всередині — суто російська начинка. За зовнішньою благопристойністю легко постає справжня груба натура. Росіяни — це слов’яни. «Слов’яни» латинською означало «раби». Росіянам притаманна зневага до традиційної моралі. Суперечливість і стала особливістю російської нації: з одного боку — східна покора і плазування, а з іншого - розбещеність, розгнузданість; з одного боку — страх перед авторитетом, а з іншого — зневага до традицій, відмова від загальноприйнятих принципів та чеснот моралі. Це призводить до того, що грубість вони сприймають як доблесть, розхристаність та хаос – за демократію, лакейство — за чесноту.
…Росіянам притаманний радикалізм. Вони вважають, що світ влаштований просто: чорне чи біле; вірне чи помилкове. Нема місця середнім поняттям. Усі великі події російської національної історії завжди відрізнялися виявом крайнього радикалізму. Розглянемо хоча б недавній перехід від соціалізму до капіталізму, від планової економіки до «шокової терапії». Все сталося в одну мить. Таке, мабуть, можливо лише в Росії. Їх відношення до історії також дужу радикальне. Наприклад, вони вважають, що усе старе має бути спростовано, не треба ніякої спадкоємності. Усі сліди минулого мають бути змиті, стерті за одну ніч. І не лише за формою, а і по суті. Можливо, найсмішнішим є їх прагнення поміняти назви міст, вулиць та площ, знести пам’ятники, наче в їх історії не було ніяких подій, що заслуговують на вшанування».
…про бюрократію та секс
«…Росіяни люблять усе ускладнювати. Будь-яку найпростішу справу вони здатні перетворити у надзвичайно складну проблему. Бюрократизм и формалізм набули в Росії розміру національного лиха. Кожен, хто ступив на російську землю, відразу стикається з ним обличчям до обличчя. Не менш двох-трьох годин потрібно, щоб пройти прикордонний контроль та таможню в аеропорту. Неважливо, скільки людей очікують у черзі, — 10 чи 100 — працювати службовці будуть у звичайному режимі: не тороплячись, відволікаючись на розмови та не забуваючи випити чаю. Ніщо не змусить їх змінити свій регламент, жодні катаклізми. И так скрізь, не лише в аеропорту. Черги, документи, що обертаються від однієї інстанції до іншої, розгляд без прийняття рішень — усе це на кожному кроці, в усіх сферах російського суспільства, яким керують з допомогою бланків та документів.
…Навіть російська мова має цю особливість. Наприклад, відомий вислів англійського поета Джонсона «Патріотизм є останнім притулком негідника» в перекладі на російську виглядає так: «Не все пропало. Навіть у найпропащої людини, від якої відвернулися друзі і суспільство, якщо в його душі зберігається відчуття Батьківщини, в ньому його остання надія та спасіння». Росіянам не було коли займатися вдосконаленням власної мови – вони більше воювали и боролись. Навіть досвідчені люди з вищою освітою можуть нескінченно сперечатися з приводу написання якого-небудь простого слова чи речення. А здати екзамен на отримання російського громадянства не змогли би багато з роосіян.
…В Росії панує справжній культ сексу. Це найпопулярніша тема у розмовах росіян та, навіть, у ЗМІ. Саме виявляється в наступному: демонструється суцільна терпимість у відношенні к секс-індустрії; стриптиз став звичайним явищем; культ сексу привів до того, що між сексом та любов’ю стали ставити знак рівності. Опитування свідчать, що найпривабливішою професією школярки вважають проституцію. Суспільство займає в цьому питанні позицію потурання і підтримки. В газетах та журналах відкрито публікуються об’яви найму дівчат для секс-послуг, як в межах країни, так і для роботи за кордоном. У суспільстві немає вірної уяви щодо норм сексуальної поведінки, і про те, що пристойно і що непристойно. Політики, і не лише вони, не бояться підмочити свою репутацію на цій ниві, навпаки, використовують секс, як знаряддя для досягнення власної мети. Багато з них, включно з членами парламенту та губернаторами, відкрито утримують по декілька коханок, партія Жириновського пропонує відкривати будинки розпусти. Фактично, культ сексу існує в російському суспільстві вже давно. Можна згадати, як вихвалявся своїми сексуальними можливостями Пушкін. Відомі й великі здібності Єкатерини II щодо любовних пригод. З точки зору росіян, усе це не лише не применшує величі великих людей, а й, навпаки, є конкретним підтвердженням їх величі. Можна навіть сказати, що сексуальність стала синонімом популярності політиків та громадських діячів.
Можна не їсти, але неможна не пити — ось інша яскрава особистість російських людей. Горілка стала важливою частиною культури російського суспільства. Алкоголь — це те, без чого росіяни обходиться не можуть і не хочуть. Якщо в інших країнах кажуть: «Хто рано встає, той заробляє на хліб», то про росіян можна сказати так: «Хто рано встає, у того буде, що випити».
Усі пам’ятають о пристрасть до алкоголю Єльцина, через яку навіть зривалися важливі державні події. Останнім часом з’явилася пивоманія. Пивна банка стала постійним супутником молоді. Створена навіть «Партія любителів пива», яка бере участь у виборах до парламенту».
…Росіяни живуть у постійному страху
Росіяни усе держави світу сприймають як ворогів, що зазіхають на їх землю і власність. Така психологія призвела до того, що росіяни у справах свої інтереси цінують вище за все і здатні заради них пійти на все. Це стосується і особистих стосунків, і ділових зав’язків, і дій Росії на міждержавному рівні. В усьому цьому ясно простежується принцип, яким керуються росіяни: не дивлячись ні на що, на першому місті — свої власні інтереси. Найдивніше у тому, що вони ніколи не відчувають сорому, щоб вони не робили. Навпаки, вони знаходять усьому виправдання. Ті хто має стосунки з росіянами часто стикаються з дуже дивною «допомогою», яку вони надають. Наприклад, обманюють вас и не повертають гроші. Так саме вони ведуть себе і на офіційному, високому рівні: постійно порушують зобов'язання, турбуються лише про власну користь. Що стосується місцевої влади і фірм, то вони діють ще більш нахабно та неприкрито. Страх у душах російськи людей призвів до створення атмосфери загальної підозри. Влада через страх перед народним протестом з усіх сил намагалася зміцнити свою диктатуру, тому величезне значення мали тайна поліція та система доносів. І зараз роль ФСБ дуже велика. Через те, що страх проймає усе сфери життя, люди підозрюють усіх та бояться усього, з чим стикаються. Майже усе телефоні розмови прослуховуються, а за бажання, спецслужби завжди можуть представити на вас компромат».
…О зазіханнях на територію
Матеріал «Порівняння Китаю и Росії» (2006 г.) робить порівняльний аналіз двох країн. У ньому, зокрема, зазначається: «…Китай стає усе більш вільним і йде традиційним західним шляхом. Цей шлях вже успішно подолали Японія, Південна Корея та інші країни, а Росія прийняла африканську і латиноамериканську модель». Сказано без прикрас.
Наступний матеріал «Відкриваючи мапу Росії» з’явився у китаймовному Інтернеті за межами КНР у 2005 р. та був передрукований більш ніж 20-ма китайомовними сайтами закордонних китайців, а також КНР. Це один з найавторитетніших сайтів закордонних китайців (до 5 мільйонів заходів на сайт на день).
Отже: «…Росіяни за своїм характером — це одночасно крадії та розбійники. Злодійкуватість робить їх жадібними і боязкими, коли вони слабкі, то, якщо їм спаде така нагода, крадуть, а коли щось вкрадуть, то з переляку, що вкрадене вимагатимуть повернути, усіма силами намагаються ліквідувати ознаки, що вказують на те, що річ колись належала законному власнику. Розбійницький же бік їх натури робить росіян злими і схильними до насилля.
Росіяни за натурою лживі, підступні і жорстокі, це добре відомо усьому світу. Це нація, у якої жадібність стала другою особистістю, не випльовує з легкістю шматок м'яса, який потрапив їй до рота. «Велич» російської нації на 30% складається з крадіжок та на 70% —з бандитизму».
http://www.arsvest.ru/archive/issue910/politica/view19169.html